викрикувальний
[ʋɪkrɪkuʋɑlʲnɪj] Прикметник
Буква:В
Значення
- (Лінгвістика) –
Прикметник, що означає: властивий викрикуванню, призначений для викрикування; такий, що виражається голосним вигуком або вигуками.
- (Лінгвістика) –
У лінгвістиці (про речення): який виражає сильне почуття (здивування, радість, біль, заклик тощо) і вимовляється з відповідною особливою інтонацією; той самий, що окличний.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. викрикувальний, р. викрикувального, д. викрикувальному, з. викрикувального, о. викрикувальним, м. викрикувальнім