Значення
- (Психологія) –
Голосний, різкий звук, що виривається у людини під впливом раптового сильного почуття (болю, радості, здивування, жаху тощо).
- (Лінгвістика) –
Гучне, емоційно забарвлене слово або коротка фраза, вимовлені піднесеним голосом.
- (Зоологія) –
Різкий, гучний звук, що його видають птахи або тварини.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. викрик, р. викрику, д. викрикові, з. викрик, о. викриком, м. викрикові, к. викрику