Словник Української Мови
Буква
1. Довгим або сильним криком довести себе до певного стану (знесилення, втоми, охриплості тощо).
2. Перен., розм. Скаргами, бурчанням, вимогами досягти свого, змусити інших виконати своє бажання.
3. Розм. Гучним плачем або криком позбутися напруженого, пригніченого психічного стану, дати вихід емоціям.
Приклад 1:
Не могти заплакати-заридати, викричатися, засміятися, а бути живою мумією і в голові велику, як від кулі, рану і не могти про неї говорити, а лиш думати, думати. Другий би давно забув, а вона бідна карається, як та великомучениця Катерина… І, о, чудо Цвичок відмовився від звичних своїх мандрів.
— Матіос Марія, “Солодка Даруся”