викрутка

[ʋɪkrutkɑ] Іменник

Буква:В

Значення

  1. (Техніка) –

    Ручний інструмент у вигляді стрижня з наконечником спеціальної форми (часто хрестоподібним або плоским), призначений для вкручування та викручування гвинтів, шурупів, саморізів.

  2. (Лінгвістика) –

    Розмовне позначення хитрого, нечесного вчинку або вигадки, за допомогою яких хтось намагається уникнути відповідальності, вийти зі скрутного становища.

  3. (Техніка) –

    У техніці — пристрій або деталь, що забезпечує поворот, обертання або зміну положення частини механізму.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. викрутка, р. викрутки, д. викрутці, з. викрутку, о. викруткою, м. викрутці, к. викрутко

Більше записів