Значення
- (Юриспруденція) –
Насильно або обманом заволодівати ким-небудь, захоплювати людину з метою утримання її проти волі, зазвичай для отримання викупу або з інших злочинних мотивів.
- (Юриспруденція) –
Таємно або насильно забирати, привласнювати чужу річ, майно.
- (Юриспруденція) –
Перен. Незаконно присвоювати, видавати чужі ідеї, твори, винаходи тощо за свої.
- (Лінгвістика) –
Розм. Дуже швидко й несподівано забирати, уводити когось звідкись.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
я викрадаю, ти викрадаєш, він викрадає, ми викрадаємо, ви викрадаєте, вони викрадають