викорінювання

1. Дія за значенням дієслова “викорінювати” — повне знищення, ліквідація чогось (часто негативного), що глибоко вкоренилося, вирвання чогось разом із корінням.

2. (у біології, сільському господарстві) Процес видалення рослин (наприклад, бур’янів, пнів) разом із кореневою системою для запобігання їхньому відростанню.

3. (переносно) Систематична та радикальна боротьба з явищами, що вважаються шкідливими (наприклад, злочинністю, корупцією, хворобами), з метою їх повної ліквідації.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |