викоренення

[ʋɪkorɛnɛnnjɑ] Іменник

Буква:В

Значення

  1. (Соціологія) –

    Дія за значенням дієслова викоренити; повне знищення, ліквідація чогось (наприклад, негативних явищ, звичаїв, пережитків).

  2. (Ботаніка) –

    Ботаніка: процес видалення рослини разом з корінням; повне виривання або випалювання рослинності.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. викоренення, р. викоренення, д. викорененню, з. викоренення, о. викорененням, м. викорененні, к. викоренення

Більше записів