Значення
- (Ботаніка) –
(про рослини, пні, коріння) Вириватися з землі разом з корінням, корчами; бути викорчованим.
- (Лінгвістика) –
(переносно, про щось закріплене, вкорінене) Видалятися, знищуватися, ліквідуватися (про явища, звички, почуття тощо).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
я викорчовуюся, ти викорчовуєшся, він викорчовується, ми викорчовуємося, ви викорчовуєтеся, вони викорчовуються