викорчовувач

[ʋɪkort͡ʃoʋuʋɑt͡ʃ] Іменник

Буква:В

Значення

  1. (Техніка) –

    Спеціальна машина або знаряддя для викорчовування пнів, коріння, чагарників тощо з ґрунту.

  2. (Виробництво) –

    Робітник, який займається викорчовуванням пнів, коріння.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. викорчовувач, р. викорчовувача, д. викорчовувачеві, з. викорчовувач, о. викорчовувачем, м. викорчовувачеві, к. викорчовувачу

Більше записів