виконуючий

1. Особа, яка тимчасово займає певну посаду та здійснює пов’язані з нею обов’язки, зазвичай у період, коли штатний працівник відсутній або посада вакантна (наприклад, виконуючий обов’язки директора).

2. У контексті права або офіційних документів — особа, на яку покладено обов’язок здійснити певну дію, виконати доручення або реалізувати волю (наприклад, виконуючий заповіт).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |