виколотий

1. Який отримав колоті рани, поранений гострим предметом, що проколює.

2. Який має отвір, пролом або слід від проколу; пробитий, проколений.

3. Про очі: широко відкритий, витріщений (від сильного почуття — страху, здивування тощо).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: прикметник () |