виключний

1. Такий, що становить виняток із загального правила або звичайного стану; незвичайний, надзвичайний.

2. Позбавлений будь-яких обмежень; особливий, винятковий за своїми повноваженнями або статусом.

3. Надзвичайно високої якості; видатний, неперевершений.

4. (У філософії) Такий, що існує окремо, самостійно, незалежно від іншого.

Приклади вживання

Приклад 1:
Проскрібований — виключний. Протокол, протокул — також: слідство («я тобі буду казати, як на протоколі»).
— Зеров Микола, “Камена”

Частина мови: прикметник () |