Словник Української Мови
Буква
1. Такий, що був видалений зі складу, переліку або групи; той, кого або що вилучили, усунули.
2. (У математиці, логіці) Такий, що не враховується, не береться до уваги; відкинутий з розгляду.
3. (У техніці, інформатиці) Такий, що перебуває у стані неактивності або відключений від системи, мережі.
4. (Перен.) Такий, що є неможливим, не може статися; абсолютно вилучений з числа можливостей.
Приклад 1:
Настоятелем обителі був такий собі отець Реміґіюш, у недавньому минулому виключений із Львівської політех ніки за створення відразу трьох різноспрямованих таєм них гуртків. Перфецький віддалено знав його ще зі Львова (спільна участь у протестаціях 90-го p.), але щойно тут, у сумирній оселі посеред жовтневого татранського пралісу, вони зійшлися духом і міцно потоваришували, марнуючи дні в благочинності, спокої душевнім, латинських та крішнаїтських співах, медитаціях, збиранні пізніх суниць, а також у негомінких розмовах про бджільництво і сироварництво.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
В и е л і м і н о в а н и й — виключений, усунутий. В и й т и н а к р а й — перемогти, здобути верх («тікав від баби, бо де ж він годен з бабою на край вийти»).
— Зеров Микола, “Камена”