Словник Української Мови
Буква
1. Дієслово доконаного виду, що означає: отримати, домогтися чогось для когось шляхом клопотання, старанних прохань або ходатайства перед відповідними інстанціями.
2. (У розмовному вживанні) З великими труднощами, стараннями здобути, знайти, придбати щось.
Приклад 1:
Вона вже була вдавалася до професора один раз, була писала йому, що вона доводиться якоюсь троюрідною небогою покійному його батькові, та й прохала виклопотати стипендії для двох її дітей у Москві. Все те, що вона прохала, Лаговський був вчинив, і оце тепер вона посилала йому свою подяку.
— Тютюнник Григорій, “Вир”