Значення
- (Юриспруденція) –
Дієслово доконаного виду, що означає: отримати, домогтися чогось для когось шляхом клопотання, старанних прохань або ходатайства перед відповідними інстанціями.
- (Лінгвістика) –
(У розмовному вживанні) З великими труднощами, стараннями здобути, знайти, придбати щось.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
я виклопочу, ти виклопочеш, він виклопоче, ми виклопочемо, ви виклопочете, вони виклопочуть