Словник Української Мови
Буква
1. Власна назва народної танцювальної мелодії, під яку виконують гопак або інші українські танці з викрутасами, присіданням та складними па.
2. (у переносному значенні, зазвичай у виразі “вибивати/викидати вихиляси”) Надмірно вигадливі, незвичайні, часто зайві рухи тіла під час танцю або ходи; викрутаси, вигадки.
3. (у переносному значенні, також у виразі “вибивати/викидати вихиляси”) Нещирі, ускладнені, часто показні вчинки або манери; химерні вигадки, капризи, зайві формальності.
Приклад 1:
І почалося танґо — ніби й не танґо, а просто ніж у серце Перфецькому, і вихиляси, і притискаси, і вічно він їй щось на вухо наслинював, а вона лише голову відкидала і сміялась, а Даппертутто верещав «краща пара, краща пара!», а це поєд нання ядучо-червоного і темно-зеленого було таким же диким і непристойним, як і краватка в Мавропуле, і під оплески всього звіринця, що аж кип’ятком люрав, обидвоє витанцю вали геть із зали і зникли десь у загачених піском та битою цеглою коридорах, де потоки дощової води бігли зі стелі. ПЕРВЕРЗІЯ 236 — Отак-то, — сказав Перфецькому чорний віслюк, а точніше вже не віслюк, бо швидше гардеробний китаєць, котрий наминав паличками спаґетті, однак уже через мить був він ніякий не китаєць, а просто великий зозулястий півень у таких же точнісінько окулярах, що й Перфецький.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”