вихватень

[ʋɪxʋɑtɛnʲ] Іменник

Буква:В

Значення

  1. (Література) –

    У народній творчості та фольклорі: персонаж, який відзначається надзвичайною спритністю, силою та удаваністю, часто герой оповідань або легенд.

  2. (Лінгвістика) –

    У розмовній мові: про людину, яка вміє спритко, швидко та вправно щось робити, майстерно володіє навичками; спритник, умілець.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. вихватні, р. вихватень, д. вихватням, з. вихватні, о. вихватнями, м. вихватнях, к. вихватні

Більше записів