вихваляка

[ʋɪxʋɑljɑkɑ] Іменник

Буква:В

Значення

  1. (Література) –

    Вихваляка — власна назва, що позначає персонажа з українського народного фольклору, зокрема з колядок та щедрівок, який є уособленням хвастощів, пихи та марнославства; той, хто вихваляється, бахур.

  2. (Лінгвістика) –

    Вихваляка — власна назва, що вживається як прізвисько або іронічне ім’я для людини, схильної до хвастощів та самовихваляння.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. вихваляка, р. вихваляки, д. вихваляці, з. вихваляку, о. вихвалякою, м. вихваляці, к. вихваляко

Більше записів