Древослів

Словник Української Мови

виховання

Буква

1. Цілеспрямований процес формування особистості, розвитку її здібностей, моральних якостей, світогляду та культури поведінки, що здійснюється сім’єю, навчальними закладами та суспільством.

2. Результат цього процесу; сукупність моральних, інтелектуальних, естетичних якостей, навичок і звичок, придбаних людиною.

3. Догляд, турбота про дітей, їхнє зростання, здоров’я та навчання; вирощування.

4. Система заходів, спрямованих на розведення, збереження та поліпшення якостей сільськогосподарських тварин, культурних рослин (у тваринництві та рослинництві).

Приклади вживання

Приклад 1:
Батьки як могли дбали про моє виховання і культурний розвиток. Я дуже багато читала, намагалася підтримувати моє знання французької.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
Рильському дуже сподобалося у моєму виконанні щойно опубліковане його «Слово про рідну матір», і він схвалив мамине виховання… переймається успіхами дочки у школі, тішиться тим, що «учиться вона зі смаком». Підтримує літературні спроби («дівчинка вона самобутня з великим літературним чуттям» (5: 31), але не перехвалює, а намагається аналізувати, відзначає, що пише вона «під перехресним впливом Тичини і Коцюбинського», «a la „Intermezzo“».
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 3:
Але як би він порадів, що доля його сім’ї склалася щасливо, що його дружина і донька ввели його ім’я до обігу у європейській культурі й активно сприяли поверненню його імені до імен видатних українських поетів XX століття… Ось що значить сімейне життя у любові, сімейне виховання, вірність своєму роду, вірність своєму призначенню у житті… Непросто входив Драй-Хмара в історію України. Чимало зусиль доклали до цього українські діаспоряни.
— Самчук Улас, “Марія”

Частина мови: іменник (однина) |

Більше записів