вигвинчений

[ʋɪɦʋɪnt͡ʃɛnɪj] Прикметник

Буква:В

Значення

  1. (Техніка) –

    (про предмет) такий, що був викручений, вивернений зі свого звичайного положення або відокремлений шляхом обертання; викручений.

  2. (Медицина) –

    (перен., про людину) виснажений, знесилений, виснажений до краю; також той, хто відчуває сильну фізичну або моральну втому.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. вигвинчений, р. вигвинченого, д. вигвинченому, з. вигвинченого, о. вигвинченим, м. вигвинченім

Більше записів