Словник Української Мови
Буква
1. (про зір, слух тощо) Набувший здатності краще, гостріше сприймати; посилений, загострений.
2. (про увагу, почуття, стан тощо) Ставший інтенсивнішим, напруженішим; загострений, посилений.
3. (про риси обличчя, профіль тощо) Ставший тоншим, різкішим, контрастнішим; різко окреслений.
Приклад 1:
Його вигострений зір помічав на осоці пожовклі скручені кінчики ще темних при корені двобічних ножів, йому колись розповідали, скільки в цих ставках линів, і він, здається, навіть звідси бачить, як піднімаються буль – башки метану з темного дна, куди сонце заглядає, може, востаннє, як промайнула тінь невеликої лугової черепахи під товщею ледь прогрітої 10 води, як пірнула посеред плеса якась водоплавна пташка, хтось далеко – далеко йшов польовою дорогою, хтось у білому ко сив осоку.. Дві горлиці пролетіли н ад ним, майже торкаючись одна одної крильми, він почув свист їхнього пір’я, чорні риски на шиях висвічувались сонцем, а на черевцях вигравало світло, відбите землею, вони тріпали крильми, неглибоко загрібаючи повітря, і нагадували пару легковірних метеликі в в осінньому небі.. Його покликали до телефону. Дзвонила дружина.
— Зеров Микола, “Камена”