Значення
- (Техніка) –
Властивість або стан того, що вигорьоване; результат вигорьовування — тривалого впливу високих температур, що призводить до змін у структурі матеріалу (наприклад, металу, глини), часто з метою його зміцнення, очищення або отримання певних якостей.
- (Психологія) –
(Перен.) Внутрішня твердість, стійкість, загартованість характером або важкими випробуваннями.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. вигорьованість, р. вигорьованості, д. вигорьованості, з. вигорьованість, о. вигорьованістю, м. вигорьованості, к. вигорьованосте