1. Такий, що був промовлений, висловлений вголос; озвучений, сказаний.
2. (У лінгвістиці) Такий, що стосується артикуляції та акустики мовлення; реалізований у звуковій формі (на противагу письмовому чи внутрішньому мовленню).
виголошений
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Хоч його спеціальність була чиста математика, виголошений реферат, одначе, торкався якраз математики прикладної, технічної, а саме — дослідів над відпорністю будівельних матеріалів. Референт, дуже добрий теоретик, подав декілька цікавих своїх формул, практично важливих для інженерів-техніків, далі піддав суворій, безпощадній критиці всі нужденні російські лабораторії для спроб над будівельними матеріалами, порівняв цю справу, як її налагоджено в Америці, і наприкінці радив вирядити на літо спеціальну експедицію до Америки, щоб там наочно навчитися, як треба впорати це пекуче, невідкладне діло.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: прикметник () |