Словник Української Мови
Буква
1. Такий, що має гладко виголену шкіру, без волосся (переважно про обличчя).
2. (переносно) Гладкий, рівний, охайно підстрижений (про газон, кущі тощо).
3. (переносно) Начисто позбавлений чогось, абсолютно чистий (наприклад, про місце, де все вирубано або прибрано).
Приклад 1:
Рудий, чисто виголений, з білим ковнірцем, блискучий весь, він пішов за перегородку до чергового, що сидів за столом, а в’язні стовпилися по цей бік перегородки. — П р и й м а й л ю д і ш е к!..
— Невідомий автор
Приклад 2:
Йосип, спец з Упродкому, завжди виголений i свiжий, мов хлоп’яча ковзалка. …Це з його записної книжки: …«Пiдвiддiл голiння” (пiдсумок за п’ять рокiв) 113 р. голився своєю бритвою, з них: 14 — на дворi (кiмнату зайняли бiльшовики), 99 — у кiмнатi; з цих 993 — порiзався: 1 раз сам не знаю чому, а 2 рази забув помантачити бритву.
— Микола Хвильовий, “Сині етюди”