Значення
- (Юриспруденція) –
Особа або організація, яка отримує вигоду, користь, прибуток або іншу матеріальну чи нематеріальну перевагу від певних дій, угоди, процесу чи статусу.
- (Юриспруденція) –
У юридичній та фінансовій практиці — бенефіціарний власник або вигодоодержувач, на чию користь укладено договір, відкрито рахунок, видано страховку, заповіт або інший документ, що передбачає передачу активів чи прав.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. вигодонабувач, р. вигодонабувача, д. вигодонабувачеві, з. вигодонабувача, о. вигодонабувачем, м. вигодонабувачеві, к. вигодонабувачу