1. Такий, що має форму дуги, опуклості; зігнутий назовні.
2. У фізиці та техніці: такий, що має форму, зворотну до увігнутої; опуклий.
вигнутий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Вона показала мені комірчину, де на мене налетіли відразу дві костюмерки — одна старезна бабеґа, інша — ще майже дитина — і почали припинати мені до грудей непробивний вигнутий панцер. їхні рухи були вправні і меткі.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Частина мови: прикметник () |