вигачений
[ʋɪɦɑt͡ʃɛnɪj] Прикметник
Буква:В
Значення
- (Лінгвістика) –
(про людину) Який має вигаченість, витончений, вишуканий у манерах, смаках, висловлюваннях; удосконалений, випещений.
- (Лінгвістика) –
(переносно, про мову, стиль) Надмірно витончений, штучний, нарочито ускладнений; манірний.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. вигачений, р. вигаченого, д. вигаченому, з. вигаченого, о. вигаченим, м. вигаченім