вигоряння

1. Дія за значенням дієслова “вигоряти” — процес повного згоряння чогось, перетворення на попіл або знищення вогнем.

2. (мед., психол.) Синдром емоційного вигорання — стан психічного, емоційного та фізичного виснаження, що виникає в результаті тривалого стресу на роботі або в інших сферах життєдіяльності, характеризується відчуттям втоми, цинізму, зниженням професійної ефективності та втратою мотивації.

3. (техн.) Пошкодження або руйнування деталі, механізму чи елемента електричного кола внаслідок перегріву, надмірного струму або електричної дуги.

4. (с.-г.) Захворювання рослин, посушливі явища, що призводять до жовтіння та засихання посівів через недостатню кількість вологи або інші несприятливі фактори.

Приклади вживання

Приклад 1:
— був мимовiльний укол неприязнi — а вiн, ич який, розiгнався живчиком, цьомнув у щiчку, мовби нiчого й не трапилося, мовби й не було цих пiвроку спустошливого ждання, ялового вигоряння оливи в черепку, i пояснень нiяких не належалося, за спиною, послушним пiнгвiном настовбурчивши черевце, манячив Марк, ну вже ж, не до пояснень, знайомтеся, панство, — як усе глупо й не до ладу, зiжмакано якось виходить, я просто змучилася, треба вiдпочити, вiдiспатися, та й за ним же тяжка дорога, потiм розберуся, потiм, — а “потiм”, уже на мiсцi, уже сам‑на‑сам, на напiврозпакованих валiзках, i з’явилася — вигулькнула мов зоддалеки, не зачепивши все ще оглушених, защемлено ниючих iнстинктiв, — ота думка, котру з мiсця йому простосердо й видала, принесла й поклала до нiг, як пес закинуту палицю, — знаєш, менi здається, ти вiдкритий до зла. Стенувся, як од ножа, дивним був той недобрий спах в очах, вже колись бачений нею ранiше, — на межi вищиреного осмiху з нагло випертими з‑пiд горiшньої губи iклами, мов щось iнше на мить прорiзалося крiзь його обведенi безсонно запаленими бережками повiки, — був пiзнiй вечiр, i вони вперше вийшли пройтися, розглянутись по околицi, котра таємничо блимала кольоровими лiхтариками по дворах i городчиках, з прочинюваних дверей одноповерхових будиночкiв раз у раз вихоплювалися вибухи музики й смiху, бiлiли в ласкавiй коричневiй теменi, щезаючи в її глибину, перехожi футболки, мiстечко не спало, охоплене молодечим передчуванням свята: наближався щорiчний мистецький фестиваль, глянь, яка андерсенiвська хатка, який цiка‑вий шпиль!
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”

Частина мови: іменник (однина) |