1. (мед., псих.) Патологічний стан, що виникає внаслідок тривалого професійного стресу та емоційного напруження, характеризується фізичним та психічним виснаженням, цинізмом, відчуттям неефективності та втратою професійної мотивації; синдром емоційного вигорання.
2. (техн.) Процес руйнування або пошкодження поверхні матеріалу (наприклад, електродів, контактів, футеровки) внаслідок впливу високої температури, електричної дуги або хімічних реакцій.
3. (с.-г., екол.) Знищення рослинності (трав’яного покриву, посівів) внаслідок пожежі, часто навмисне, з метою очищення території або підживлення ґрунту.
4. (перен.) Втрата живості, яскравості, інтенсивності почуттів, інтересу до чогось через перевтому, одноманітність або розчарування.