Власна назва, що позначає місцевість або об’єкт, утворена від дієслова “видзьобати” (виклювати, вибирати дзьобом). Наприклад, може вживатися як назва печери, урочища, скелі тощо, форма яких нагадує виклювану порожнину.
видзьобаність
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |