1. (заст., рідк.) Такий, що має здатність бачити, зрячий (про людину).
2. (заст., перен.) Проникливий, прозорливий, що бачить або розуміє глибше за інших.
видющий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
означає видющий, а ?
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 2:
Якби прийшов хтось iнший, видющий, простягнув руку, показав шлях.
— Самчук Улас, “Марія”
Частина мови: прикметник () |