1. Випускати з легень повітря під час дихання, робити видих.
2. Випускати з себе (пари, запахи тощо); випаровувати.
3. перен. Втрачати сили, енергію; згасати, вмирати.
4. перен., розм. Витрачати, марнувати (час, сили, енергію).
видихати
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Після смерті царя Івана Грозного воно ще видихало й ніяк не могло видихати опричини, кипіло й варилося у собі. В царстві настали смутні часи — Москва на прохання змовчала.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”
Частина мови: дієслово () |