drevosliv.com

Словник Української

видихати

Буква

1. Випускати з легень повітря під час дихання, робити видих.

2. Випускати з себе (пари, запахи тощо); випаровувати.

3. перен. Втрачати сили, енергію; згасати, вмирати.

4. перен., розм. Витрачати, марнувати (час, сили, енергію).

Приклади:

Приклад 1:
Після смерті царя Івана Грозного воно ще видихало й ніяк не могло видихати опричини, кипіло й варилося у собі. В царстві настали смутні часи — Москва на прохання змовчала.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”

More posts