Словник Української Мови
Буква
1. Дія за значенням дієслова видобувати; добування, добування корисних копалин, природних ресурсів з надр землі.
2. Отримання, набуття чого-небудь, зазвичай зусиллями, працею або в результаті певних дій.
3. У техніці та промисловості — процес вилучення цінних компонентів (наприклад, металу з руди, нафти з пласта) з вихідної сировини або природного середовища.
Приклад 1:
Це й зумовило істотну роль в його творах стилістичних фігур, які виступають як евристичний засіб видобування нових думок. Небайдужий щодо форми своїх творів Сковорода, раз у раз повертаючись до тих самих понять, прагне виразити їх за допомогою різних словесних формул.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”