1. (заст.) Той, хто бачить, здатний бачити; зряча людина (протилежність сліпому).
2. (перен., заст.) Той, хто має прозорливість, дар передбачення; провидець.
видець
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
– позитивна якість (риса); цінність вивізваний – покликаний; викликаний вивінувати – обдарувати; дати посаг видець – глядач видівня – глядна зала визванє (визвання) (полон.) – виклик виеґзекування (полон., з лат.)
— Невідомий автор
Частина мови: іменник () |