Словник Української Мови
Буква
1. (дія за значенням дієслова “вичищати”) Процес ретельного видалення чогось, повне очищення поверхні або простору від чогось зайвого, бруду, сміття тощо.
2. (перен., розм.) Рішучі дії щодо звільнення когось, усунення кого-небудь або чогось, часто у контексті кадрових чи організаційних змін.
3. (спец.) У техніці — процес остаточної, тонкої обробки, шліфування або полірування поверхні деталі для надання їй необхідних властивостей.
Приклад 1:
На терасі вона всілась навпроти мене за столом і під розмірене вичищання поташем посуду (наче мозолів із п’ят), знову вирячившись незмигним поглядом у гущу червоного листя, говорила про міську школу Музичного товариства ім. Монюшка, організовану за прикладом закордонних консерваторій, про вечір у казино, де танцювалодвадцять дві пари під аранжування пана радника Ебенберґера, про двох віденців — Фріца Енґлендера та Яна Гофманна, членів віденського атлетичного клубу, техніків за професією, які минулого четверга прибули до Станиславова, відбуваючи свою подорож через усю Австро-Угорщину.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”