Значення
- (Психологія) –
(розм.) Поводитися вибрикувато, витівкувато; виявляти непокору, своєрідність у поведінці, часто з метою привернути увагу.
- (Лінгвістика) –
(перен., розм.) Виділятися серед чогось своєю незвичністю, дивністю, різким відхиленням від загального тла або норми (про предмети, явища тощо).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
я вибичуюся, ти вибичуєшся, він вибичується, ми вибичуємося, ви вибичуєтеся, вони вибичуються