вибуття

1. Дія за значенням дієслова “вибути”; залишення певного місця, кола діяльності або стану, вихід зі складу чогось (наприклад, установи, організації, списку).

2. У бухгалтерському обліку — операція, що відображає зменшення наявності (залишку) майна, товарно-матеріальних цінностей або коштів у зв’язку з їх реалізацією, списанням, передачею тощо.

3. У демографії — вихід людини зі складу населення певної території внаслідок смерті або виїзду (еміграції).

Приклади:

Приклад 1:
Першим неписаним правилом, якого він мусив дотримуватись, був арештантський закон, що кожен новоприбулий стажує від «параші», цебто дістає місце біля достославної тюремної реліквії, яка за звичаєм стоїть біля дверей; і лише в міру прибуття нових і вибуття старих в’язнів посувається помалу до середини. Андрій розташувався біля реліквії — згорнув свої штани й сорочку і підклав їх під голову, так як це мали й всі, під боком він мав також те саме, що й всі, — шматок голої, вогкої від поту паркетної підлоги (дерев’яний паркет в ялинку).
— Невідомий автор