вибухоударний
[ʋɪbuxoudɑrnɪj] Прикметник
Буква:В
Значення
- (Техніка) –
(про явище або процес) Такий, що поєднує в собі одночасну або послідовну дію вибухового заряду та ударного механізму для руйнування цілі.
- (Техніка) –
(про зброю, боєприпас, пристрій) Призначений для ураження цілі за допомогою комбінованої дії вибуху та ударної хвилі (наприклад, вибухоударний снаряд).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. вибухоударний, р. вибухоударного, д. вибухоударному, з. вибухоударного, о. вибухоударним, м. вибухоударнім