вибухлий
[ʋɪbuxlɪj] Прикметник
Буква:В
Значення
- (Техніка) –
Який вибув, зруйнувався внаслідок вибуху.
- (Хімія) –
Який має властивість вибухати, здатний до вибуху.
- (Лінгвістика) –
(у лінгвістиці) Про приголосний звук, що утворюється внаслідок різкого розмикання органів мовлення, повітряний потік при цьому з силою виривається назовні (наприклад, [п], [б], [т], [д], [к], [ґ]).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. вибухлий, р. вибухлого, д. вибухлому, з. вибухлого, о. вибухлим, м. вибухлім