1. Який вибув, зруйнувався внаслідок вибуху.
2. Який має властивість вибухати, здатний до вибуху.
3. (у лінгвістиці) Про приголосний звук, що утворюється внаслідок різкого розмикання органів мовлення, повітряний потік при цьому з силою виривається назовні (наприклад, [п], [б], [т], [д], [к], [ґ]).