1. Розмовна назва вибухових речовин або засобів, що містять такі речовини (динаміт, тротил, пластид тощо), призначених для здійснення вибуху.
2. Розмовне позначення вибухового пристрою, боєприпасу або саморобної міни-пастки.
вибухівка
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Її книги, кожна з яких спрацьовує, наче вибухівка, і завжди викликає ланцюгову реакцію скандалів, судових процесів, самогубств і демісій. Її шестизначні рахунки і ліві переконання.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
12) Василега – Дерибас М. Савченко – Лазоренко Р. Добриво, вибухівка, паливо, джере ло «веселощів» і холоду (про NH4NO3) // Біологія і хімія в школі, 2008, №1. – с.51 – 53.
— Невідомий автор
Частина мови: іменник (однина) |