Древослів

Словник Української Мови

вибучувати

[ʋɪbut͡ʃuʋɑtɪ] Дієслово

Буква:В

Значення

  1. (Техніка) –

    (спец.) Зміцнювати, укріплювати дно водойми, русла річки або береги каменем (бутом), щоб запобігти розмиванню.

  2. (Техніка) –

    (перен., розм.) Надавати чому-небудь міцності, стійкості; укріплювати, зміцнювати.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

я вибучую, ти вибучуєш, він вибучує, ми вибучуємо, ви вибучуєте, вони вибучують

Більше записів