Значення
- (Техніка) –
Дія за значенням дієслова “вибучувати” — процес викладання, облицювання або укріплення берегів, схилів, насипів тощо бучем (великими каменями, брилами) для запобігання розмиву, ерозії або сповзанню ґрунту.
- (Техніка) –
Результат такої дії — укріплена бучем ділянка берега, схилу, русла водотоку або інша інженерна споруда.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
р. вибучування, д. вибучуванню, з. вибучування, о. вибучуванням, м. вибучуванні, к. вибучування