вибучений
[ʋɪbut͡ʃɛnɪj] Прикметник
Буква:В
Значення
- (Лінгвістика) –
Вибучений (від дієслова “вибучити”) — такий, що має випуклість, опуклість; опуклий, випуклий, з округлим виступом.
- (Ботаніка) –
Вибучений — такий, що має булавий, потовщений кінець; булавий.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. вибучений, р. вибученого, д. вибученому, з. вибученого, о. вибученим, м. вибученім