Значення
- (Лінгвістика) –
(розм.) Вимовляти щось невиразно, нечітко, бурмотіти собі під ніс, часто з невдоволенням або небажанням говорити.
- (Лінгвістика) –
(перен., розм.) Неохоче, з примусом робити щось, виконувати обов’язок або доручення, проявляючи небажання.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
я вибубнююся, ти вибубнюєшся, він вибубнюється, ми вибубнюємося, ви вибубнюєтеся, вони вибубнюються