Словник Української Мови
Буква
1. Зробити зусилля, щоб звільнитися з якогось місця, стану або обставин; вийти, виїхати, вирватися.
2. Зуміти відвідати якесь місце, прибути кудись, часто подолавши труднощі або знайшовши для цього час.
3. Розміститися, вміститися кудись (про предмети); бути вилученим, вийнятим звідкись.
Приклад 1:
Отже, можна було дозволити собі відпочинок, і ми з дочкою поїхали в Чернівці до моєї товаришки по Клубу творчої молоді Галини Бучинської, щоб звідти вибратися в гори. В Чернівцях до нас приєдналася моя молода колеґа Еля Соловей.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Добре попотрусилися, боячися, що їх там побачать, а вже якби побачили п’янi чоловiки, то певне, що живими не пустили б. Ледве пощастило помалу-малу вибратися звiдти та винести цiлу душу. Пiсля цього, трохи згодом, Левдик з двома хлопцями подався в Рiпаки, i їм дуже добре пощастило вивести троє коней.
— Невідомий автор