1. (діал.) Дія за значенням дієслова вибавляти; вибавляння, вибава, розвага.
2. (діал.) Те, що вибавляє, розважає; забавка, розвага.
вибавлення
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |
Древослів
Словник Української Мови
Словник Української Мови
Буква
1. (діал.) Дія за значенням дієслова вибавляти; вибавляння, вибава, розвага.
2. (діал.) Те, що вибавляє, розважає; забавка, розвага.
Відсутні