в’язниця

1. Установа для утримання осіб, засуджених до позбавлення волі, а також для тимчасового утримання під вартою осіб, які перебувають під слідством; тюрма.

2. Приміщення, будівля, де розташована така установа; тюрма.

3. Переносно: стан неволі, гнітючої несвободи, обмеженості.

Приклади:

Приклад 1:
І похапцем хтось розгортає шапіто старе, В’язке, мов в’язниця, — й, оговтавшись, лисів полює. Я тричі по три намалюю тебе, намалюю, Як зморшку при оці, яка — непомічена — вмре.
— Кіяновська Маріанна, “Бабин Яр. Голосами”