1. (про людину) Такий, що має довіру, користується довірою; довірений, надійний.
2. (заст.) Такий, що йому щось доручено, ввірено; уповноважений.
ввірчений
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прикметник () |
Древослів
Словник Української Мови