ввічнений
[ʋʋit͡ʃnɛnɪj] Прикметник
Буква:В
Значення
- (Лінгвістика) –
Власна назва, що походить від українського дієслова “ввічнити” (зробити вічним, увічнити).
- (Історія) –
Історичний термін, яким називали кріпаків, що були прикріплені (ввічнені) до землі або маєтку поміщика, тобто позбавлені права вільно переходити до іншого власника або міняти місце проживання; той, хто перебуває у стані кріпацтва.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. ввічнений, р. ввічненого, д. ввічненому, з. ввічненого, о. ввічненим, м. ввічненім